Відділ освіти Донецької селищної інформує

Сьогодні минає 108-ма річниця від дня смерті генія української нації Івана Франка. 

З цієї нагоди у закладах освіти Донецької селищної територіальної громади вшанували пам’ять  видатного письменника, поета, публіциста, перекладача, вченого, громадсько-політичного діяча.

В межах заходів у закладах загальної середньої освіти проведені виховні години: «Великий каменяр», «Поклін тобі, моя зів’яла квітко…», «Каменяр української землі», «Український класик – видатний літератор», «Я – син народу, що в гору йде». А у шкільних бібліотеках організовано експозиції творів Івана Франка, проведено комплекс тематичних заходів приурочених до дня народження видатного діяча, а саме: книжкові виставки на теми: «Іван Франко – мов дух стихії. Що творить в нас і серед нас, що будить сили молодії, руйнує зло, живить надії на Україну в лютий час!», «Співець свободи і братерства» та «Патріарх української літератури»;перегляди літератури: «Не в людях зло, а в путах тих, котрі незримими вузлами зв’язали сильних і слабких з їх муками і їх ділами», «Це любов моя плаче так гірко» та «Словом сильним, мов трубою, міліони зве з собою…»;

Інформаційна довідка.

Іван Якович Франко – видатний український письменник, поет, перекладач, публіцист та громадсько-політичний діяч. Народився 27 серпня 1856 році в прикарпатському селі Нагуєвичах Дрогобицького району на Львівщині.Перші вірші почав писати перші вірші під час навчання в гімназії. Наприклад, вірш «Великдень» (на жаль не зберігся донині), він присвятив покійному батькові.  Після гімназії вступив на філософський факультет Львівського університету.

За громадсько-політичну діяльність, яку кваліфікували,  як соціалістичну пропаганду, Франко 4 рази був ув’язнений австрійською владою. Унаслідок першого арешту змушений був перервати навчання в університеті, проте пізніше відновив його.

1890 року став одним із засновників та першим головою Русько-української радикальної партії (РУРП). Через три роки Франко блискуче захистив у Віденському університеті дисертацію та здобув учений ступінь доктора філософії.

1899 Франко вийшов зі складу РУРП і приєднався до Української національно-демократичної партії. За підтримки Михайла Грушевського став дійсним членом Наукового товариства ім. Шевченка (НТШ), відтак відійшов од активної політичної діяльності і присвятив себе літературній і науковій праці.

Був одружений з Ольгою Хоружинською, з якою виховував чотирьох дітей – трьох синів (Андрій, Тарас, Петро) та доньку (Анна).

Останнє десятиріччя Франкового життя минало переважно в самоті та фізичних і психологічних муках. Починаючи з 1908 року Франко страждав на тяжку психофізіологічну недугу, унаслідок якої мав деформовані й паралізовані руки. Це значно утруднило йому продуктивну літературну й наукову працю, якої він, одначе, не припиняв до самої смерті.

Помер Іван Франко 28 травня 1916 року. Похований на Личаківському кладовищі. Висувався на здобуття Нобелівської премії.